Насіння гречки

Гречка має важливе агротехнічне значення. У зв’язку з придатністю для пізніх строків висівання та скоростиглістю вона є страховою культурою для пересівання озимини, що загинула. Її використовують для післяукісних і післяжнивних посівів, а також на зелене добриво. Гречка є добрим попередником для інших культур. Пояснюється це тим, що на площах, де її вирощують широкорядним способом, значно зменшується кількість бур’янів завдяки кількаразовим допосівним обробіткам ґрунту й міжрядним розпушуванням, а на звичайних рядкових — унаслідок пригнічення бур’янів під покривом гречки. Культури, які розміщують у сівозміні після гречки, мають набагато кращу врожайність. Однак значний біологічний потенціал гречки в землеробській практиці фахівці використовують ще не повною мірою. Ефективним методом є вирощування гречки як сидерату.

Переваги зеленого добрива

 Висів сидерату є одним з найголовніших заходів поліпшення фізичних властивостей і охорони ґрунтів. Добре розвинене коріння висіяних культур сприяє механічному розпушуванню ґрунтів, протидіє їх переущільненню технікою, зокрема, колісними знаряддями, поліпшуючи водний, повітряний і тепловий режими. Сидерати також є перепоною для негативного впливу вітрової й водної ерозій, оскільки запобігають видуванню та змиванню верхнього шару ґрунту.

 Вітчизняний і закордонний досвід свідчить, що проміжну сидерацію висіванням гречки та використанням соломи й рослинних решток гречки, вирощеної на зерно, за сучасних умов ведення землеробства можна розглядати як агрозахід багатопланової дії. Його основні переваги такі:

 • дозволяє утилізувати значну кількість маси органічних речовин, що мінералізується у ґрунті, елементи напіврозкладених її продуктів цілком поглинаються ґрунтовим комплексом;

 • солома й рослинні рештки повторно долучаються до кругообігу мінерального й органічного живлення рослин для формування нової біомаси рослин і вирощування нового врожаю;

 • солома, розкладаючись у ґрунті, не забруднює його високими концентраціями нітратного азоту, органічним фосфором і калієм, також стабільний баланс між надходженням до ґрунту та витратами елементів живлення рослинами виключає вимивання рухомих елементів і винесення їх із поверхневими водами у водойми;

 • деструкція біопрепаратом сприяє розвиткові фауни в ґрунті. Це веде до зростання активності бактерій, дощових черв’яків й інших живих організмів, що сприяє поліпшенню агрохімічних і фізичних властивостей ґрунту;

 • сівба гречки разом із деструкцією соломи зменшує забур’яненість і поліпшує фітосанітарний стан ґрунту, зменшує засмічення посівів, а в окремих випадках і запобігає ураженню культурних рослин збудниками хвороб, що дозволяє мінімізувати внесення пестицидів, поповнити запаси органічних речовин й азоту в ґрунті та використовувати важкорозчинні сполуки фосфору з нижніх шарів ґрунту;

 • окрім цього, метод дозволяє зменшити непродуктивні витрати вологи й поживних речовин завдяки послабленню процесів інфільтрації з кореневмісного шару ґрунту та підвищити коефіцієнт використання діючої речовини з добрив і хімічних меліорантів; мінімізувати процеси водної та вітрової ерозії; поліпшити агрофізичні властивості ґрунту завдяки розпушуванню його глибших шарів, а з відмиранням коренів — утворенню вертикального дренажу;

 • пом’якшення ґрунтовтоми у спеціалізованих сівозмінах, надходження додаткових кормів для худоби, зменшення енергетичних і матеріальних ресурсів;

 • збільшення врожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції.